Тема 9. Контроль і ревізія собівартості продукції та її реалізації.

Тема 9. КОНТРОЛЬ І РЕВІЗІЯ СОБІВАРТОСТІ

ПРОДУКЦІЇ ТА ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ

1. Завдання, послідовність і джерела ревізії собівартості продукції.

2. Контроль і ревізія витрат виробництва за елементами затрат і

калькуляційними статтями.

3. Ревізія собівартості продукції.

4. Ревізія готової продукції та її реалізації.

                                                                                                                  

Основними завданням ревізії є перевірка:

- обґрунтування формування витрат виробництва за їх елементами і

калькуляційними статтями в БО і фінансовій звітності;

- дотримання норм витрачання сировини та матеріалів і виходу готової

продукції;

- правильності розподілу витрат між готовою продукцією і

незавершеним виробництвом;

- дотримання кошторису видатків на обслуговування виробництва і

управління;

- виявлення непродуктивних витрат і втрат у виробництві і

попередження їх виникнення в майбутньому;

- знаходження резервів зниження собівартості продукції тощо.

Для виконання цих завдань ревізію доцільно проводити у такій

послідовності. Спочатку досліджують питання формування витрат

виробництва за їх елементами та розглядають правильність і обґрунтованість

кошторисів за окремими видами видатків. Потім провіряють правильність

складання калькуляцій собівартості продукції за статтями витрат. Далі

визначають собівартість продукції і вишукують резерви її зниження.

Основними джерелами ревізії є:

- первинні документи (лімітні картки, відомості, накладні, акти,

розрахунково-платіжні відомості з оплати праці працівників, рахунки-

фактури, акти про брак тощо);

- калькуляції собівартості продукції, кошториси витрат, бухгалтерські

записи на рахунках витрат за елементами (80 „Матеріальні витрати”, 81

„Витрати на оплату праці”, 82 „Відрахування на соціальні заходи”, 83

„Амортизація”, 84 „Інші операційні витрати”) і витрат діяльності (90

„Собівартість реалізації”, 91 „Загальновиробничі витрати”, 92

„Адміністративні витрати”, 93 „Витрати на збут”, 94 „Інші витрати

операційної діяльності”, 95 „Фінансові витрати”, 98 „Податок на прибуток” і

ін.).

- регістри бухгалтерського фінансового обліку – журнали-ордери і

відповідні відомості;

- дані фінансової звітності (баланс, звіт про фінансові результати),

статистична і оперативна звітність;

- дані податкового обліку й звітності тощо.

Під час контролю і ревізії витрат ревізору слід керуватися Положенням

(стандартом) БО 16 „Витрати”.

Рахунки класу 8 „Витрати за елементами” призначені для узагальнення

інформації про витрати підприємства протягом звітного року. Встановлюють

не лише загальну суму затрат, а й їхню структуру, питому вагу, розмір доходу.

Поелементне групування витрат є підставою для складання кошторисів.

Крім класифікації за елементами, для контролю за складом витрат у

місцях їх проведення і визначення собівартості за видами вироблюваної

продукції потрібно знати, на який вид продукції і коли їх віднести.

Собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості

продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених

постійних загальновиробничих витрат та понаднормативних виробничих

витрат.

До виробничої собівартості продукції належать: прямі витрати (прямі

матеріальні витрати, вартість сировини і матеріалів, прямі витрати на оплату

праці і інші) та загальновиробничі витрати (витрати на управління

виробництвом, амортизація основних засобів, витрати на опалення, тощо).

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості

продукції встановлюється самим підприємством.

Контролю підлягають правильність віднесення загальновиробничих

витрат до постійних і змінних. Постійні – залишаються незмінними при зміні

обсягу діяльності. Змінні – змінюються прямо пропорційно зміні обсягу

діяльності.

Під час ревізії собівартості продукції слід встановити причини

відхилення фактичної собівартості від прогнозованої, виявити резерви

зниження собівартості продукції.

Насамперед слід перевірити правильність віднесення витрат на

виробництво і реалізацію продукції. Облік витрат на виробництво і реалізацію продукції, що включаються в собівартість, базується на первинній

документації, якою оформляються всі операції з випуску продукції. Особливу увагу звертають на склад витрат за видами калькуляційних статей:

використовують кошториси, щоб виявити допущені втрати чи перевитрати.

На рівень собівартості суттєво впливають непродуктивні витрати (втрати від браку, простоїв, нестач тощо).

Разом з тим, ревізор досліджує витрати виробництва, їх структуру за

кілька років, що дає можливість прогнозувати основні напрямки пошуку

резервів зниження собівартості продукції.

Перевірка достовірності даних про випуск готової продукції здійснюється шляхом взаємного контролю документів на оприбутковування готової продукції з документами на відпуск матеріалів у виробництво і за обліком праці та її оплати.

Одним із шляхів зниження собівартості продукції є скорочення втрат від

браку. А тому під час ревізії слід звернути увагу на правильність

відображення в обліку і звітності затрат на гарантійний ремонт деяких видів

продукції.

На собівартість продукції негативно впливають непродуктивні витрати,

величину яких визначають за даними бухгалтерських регістрів аналітичного

обліку за рахунками 91 „Загальновиробничі витрати” і 92 „Адміністративні

витрати” (журнали-ордери і відомості). Загальновиробничі непродуктивні

витрати включають втрати від простоїв з вени цехів; нестачі і втрати від

псування матеріальних цінностей і незавершеного виробництва.

До готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та яка

пройшла випробовування, приймання, укомплектування згідно з умовами

договорів і замовниками і відповідає технічним умовам і стандартам.

Рахунок 26 „Готова продукція” призначено для узагальнення інформації

про наявність та рух готової продукції підприємства.

Обсяг фактично випущеної продукції перевіряють за даними

синтетичного і аналітичного обліку і звітності, а також за первинними

документами, які підтверджують виробництво продукції та її приймання на

склад. Достовірність даних про обсяг виробничої продукції в натуральному

виражені перевіряють за даними приймально-здавальних накладних,

квитанцій, нагромаджувальних відомостей на здавання готової продукції з

виробництва на склад, карток і книг складського обліку готової продукції.

Перевіряючи правильність заповнення приймально-здавальних

накладних, особливу увагу звертають на час здавання продукції, її назву,

одиницю виміру, кількість продукції, фактичну виробничу собівартість,

перевіряють наявність підписів, які підтверджують приймання і здавання

продукції з виробництва на склад.

Ревізор ознайомлюється з веденням обліку реалізації готової продукції.

Достовірність даних щодо обсягу реалізованої продукції перевіряють на

підставі копій рахунків-фактур, актів прийому продукції, товарно- транспортних накладних.

Перевіривши склад включених в обсяг реалізації окремих видів

продукції та виявивши необґрунтоване віднесення частини їх до реалізації,

ревізор повинен визначити розмір і причини допущених порушень,

винуватців.

Рекомендована література:

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в

Україні» від 16.07.1999 р. (зі змінами та доповненнями) [Електронний

ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgibin/

laws/main.cgi?nreg=996-14

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

3. Дікань Л.В. Контроль і ревізія: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.:

Знання, 2007. – С. 250-262.

4. Дікань Л.В., Чечетова Н.Ф., Синюгіна Н.В. Контроль і ревізія. Навчальний

посібник для самостійного вивчення дисципліни. – Х.: ВД. «ІНЖЕК», 2009.

– С. 229-240.

5. Контроль і ревізія. Навчальний посібник. Нормативно-практичні матеріали/

Романів Є.М., Хом’як Р.Л., Мороз А.С. та ін. – Львів: «Інтелект-Захід»,

2001. – С. 70-79.

6. Лень В. С. Стандарти бухгалтерського обліку в Україні: Навч. пос. – К.:

Центр учбової літератури, 2009. – С. 124-132.

7. Павлюк В.В., Сердюк В.М., Акаєв Ш.М. Контроль і ревізія. Навчальний

посібник. – К.: «Центр навчальної літератури», 2006. – С. 124-134.

8. Стрєльніков Р.М. Контроль і ревізія. Практикум. Навчальний посібник. –

К.: Центр учбової літератури, 2007. – С. 189-201, 219-240.

9. Усач Б.Ф. Контроль і ревізія: Підручник. – 7-ме вид., стер. – К.: Знання-

Прес, 2008. – С. 150-167